КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – НАДБАННЯ ПОКОЛІНЬ

(Окремі проблеми охорони і збереження)

Пам’ятки культурної спадщини, до якої б вони категорії не відносилися – місцевого, національного чи всесвітнього значення – є загальнолюдським надбанням, яке створювалося багатьма поколіннями. Ставлення до пам’яток історії та культури, їх охорона та збереження – показник цивілізованости кожного суспільства.

Сьогодні ситуація, що склалася навколо цих об’єктів в районі, яких є близько ста, дуже тривожна. Для збереження історико-культурної спадщини на теренах Городищини можна визначити цілу низку проблем, що потребують першочергового вирішення.

2010 рік оголошений в районі роком Родини Симиренків. Найкращим підсумком року було б створення історико-культурного заповідника родини. Питання знаходиться на вирішенні в органах охорони культурної спадщини ОДА і академії аграрних наук. Зволікання може призвести до незворотних втрат через руйнування будівель, споруд і біологічних об’єктів.

В лютому цього року відкрито музей С.С.Гулака-Артемовського в новому приміщенні. Експозиція музею займає лише третину площі орендованого приміщення. На решті  планується розмістити експозиції музеїв краєзнавчого та воїнів-інтернаціоналістів. Для цього необхідно виконати капітальний ремонт приміщення, яке знаходиться в аварійному стані.

В процесі підготовки матеріалів до паспортизації пам’ятників і пам’яток виявляється багато об’єктів, що вимагають ремонту, корінної реконструкції чи знесення. Через руйнування вони втрачають своє значення.  Між тим, періодично здійснюються лише косметичні ремонти і прибирання об’єктів до свят. Необхідно виробити єдину для району політику стосовно таких об’єктів. Також пропонується розробити порядок публічного використання пам’ятників, закріпити відповідальних за спорудою та за підтримання порядку на прилеглій території, оснастити об’єкти відповідними пристроями для закріплення вінків і корзин, які після проведення заходу розносяться вітром і т.д.

Потрібно відмітити, що органи місцевого самоврядування, сільські голови намагаються в силу своїх можливостей підтримувати пам’ятники в належному стані, але технічний стан самих пам’ятних знаків, елементів благоустрою території розміщення в окремих населених пунктах є вкрай незадовільним. Більшість із них споруджені в 60-х – 70-х роках минулого століття. Матеріал – бетон, цегла палена, гіпс, плитка облицювальна керамічна. Ці матеріали мають обмежений строк експлуатації. Наприклад, в селищі Вільшана на кладовищі першої дільниці розміщена братська могила радянських воїнів з пам’ятником воїну-визволителю. Фігура воїна в повний зріст із бетону, окована міддю. Вандали, поглумились над пам’яттю полеглих і зняли мідь. Бетон під дією атмосферних факторів зруйнувався. Пам’ятник знаходиться в аварійному стані, ремонту не підлягає, знаходитись біля фігури небезпечно, вона може впасти від різкого пориву вітру, вібрації, що утворюється від руху важкого транспорту, від неї можуть відділитись важкі фрагменти внаслідок природного процесу руйнування. Необхідно вирішити питання про його якнайшвидший демонтаж.

пам'ятник

пам'ятник

У Вільшані ж є аварійним обеліск в пам’ять 504 односельчанам, що загинули у Великій Вітчизняній війні. Обеліск збудований у 1965 році, виконаний у вигляді двох залізобетонних призм висотою 15 метрів (висота п’ятиповерхового будинку), облицьованих мозаїчними плитами, встановлених на стилобаті з цегли. Всі елементи пам’ятника піддались незворотному процесу руйнації. Знаходитис

ь біля нього небезпечно. Для здійснення демонтажу необхідні консультації спеціалізованої організації. Підлягає демонтажу також обеліск з мозаїчного бетону, що позначає початок вулиці ім. Героя Радянського Союзу В.І.Захарова.

пам'ятникВ аварійному стані знаходиться пам’ятник односельчанам, що загинули на фронтах громадянської та Великої вітчизняної воєн в с. Журавка,  встановлений місцевими майстрами в 1964 році. Руйнуванню піддалися всі елементи меморіалу – огорожа, східці, стилобат, барельєфи, написи. В теперішньому вигляді пам’ятник втратив свій художній вигляд та виховне значення.

У центрі села Ксаверове  розміщено  пам’ятник односельчанам, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни – обеліск Слави у вигляді чотиригранної, двоступінчатої піраміди, облицьованої керамічною плиткою.  Плитка відшарувалася від основи, відпадає під дією атмосферних факторів. Пам’ятник  потребує  термінового  ремонту.

Також  знаходиться в аварійному стані пам’ятник односельчанам, що загинули у Велику Вітчизняну війну – обеліск Слави у селі Орловець. Пілон пам’ятника  руйнується, має відшарування бетону аж до арматури, суцільні тріщини по всій висоті.

Загальною проблемою меморіальних пам’яток є те, що в більшості з них, навіть тих, що збудовані з довговічних матеріалів, написи на гранітних плитах виконані неглибоким, поверхневим карбуванням, які вже сьогодні через нашарування забруднень неможливо прочитати. На деяких справі можна зарадити ретельним промиванням плит із застосуванням ефективних миючих засобів, мочалок і щіток, а в окремих випадках написи необхідно реставрувати карбуванням чи після відповідної підготовки заповнити контрастною фарбою.

Пам’ятник В.І.Леніну в місті Городище по вул. Гулака-Артемовського знаходиться в стані, що виключає його публічну демонстрацію. В результаті діяльності вандалів з фігури знято мідь, якою вона була окована. Бетон, з якого виконаний пам’ятник, під дією атмосферних факторів зруйнувався, пам’ятник втратив форми. Відшарувалися і частково відпали гранітні плити облицювання п’єдесталу.

пам'ятник

Єдиний в Україні  пам’ятник  “Колгоспному селянству”, що знаходиться на центральній площі  села Старосілля піддається рейдерським атакам з боку православної общини Московського патріархату. Мало того, що прилеглу площу спотворили несанкціонованими земляними роботами і купами будівельних конструкцій, община зазіхає на те, щоб прибрати сам пам’ятник, бо там, мовляв, колись стояла церква. Ні законодавство про охорону культурної спадщини, ні позиція сільської ради, ні громадська думка служителів церкви не цікавить. Деструктивна позиція місцевого священика не сприяє громадському порозумінню і консолідації громади на засадах толерантності і взаєморозуміння.

Кожен населений пункт району має свої історичні символи – події, що тут відбувалися чи особи, які тут народилися, жили, працювали і які справили певний вплив на хід історії. При в’їзді до сіл, доцільно було б встановити інформацію про ці символи. Особливо актуальною видається ця робота на історичній вісі району – Старосілля – Мліїв – Платонів Хутір – Городище – Вільшана – Зелена Діброва та по трасі на Київ. Наприклад: Мліїв – тут народився і проживав Данило Кушнір – мученик за віру православну. Закатований уніатами у XVIII ст. Зарахований до лику святих.

Городище – батьківщина геніального співака, композитора і актора, засновника української класичної музики, автора першої української опери “Запорожець за Дунаєм” С.С.Гулака-Артемовського. І т.д.

Навіть часткове вирішення наведених  проблем дозволить значно оздоровити ситуацію в районі, яку ми маємо зі збереженням історико-культурної спадщини. Обов’язковими при цьому мають бути постійний контроль за ситуацією з боку  місцевої влади, а також залучення до охорони пам’яток  широких верств небайдужої громадськості.

Зав.сектором відділу охорони культурної спадщини і розвитку туризму Л.Д. Ровінчук.